Музичне свято «Пісня – жива душа народу»

Cвято проводиться у вигляді конкурсу між коласами на кращу інсценізацію української народної пісні.

Мета: Виховувати інтерес, любов до музики, повагу до народних звисаїв, формувати естетичні смаки та потребу у сприйманні та виконанні музичних творів.

Обладнання: стіл, накритий рушниками, хліб, кетяги калини.На дошці – народні символи України.

                     

На дошці епіграф: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...» Т.Шевченко.

Вчитель: Сьогоднішню зустріч ми присвятили пісні, що тихим струмочком чарівного голосу торкнулася серця.

Учні:

       1 учень: Україно… Краса смутку і рідного краю, радості та печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє життя. Свідками цього є високі могили в степу, обеліски та прекрасна на весь світ українська пісня.

        2 учень: Українська пісня… хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями? Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою своїх дітей?

       3 учень:  - Що брав воїн, ідучи в похід?. Ідучи в похід, воїн брав три речі: хліб, зброю і пісню.

       1 учень:  Хліб – для життя,

       2 учень:  зброю – для боїв,

       3 учень: а пісню – як душу Батьківщини.    

Вчитель: Наш народ створив понад 200 тисяч пісень. Це величезний скарб, який передається із покоління в покоління, і вам, діти, зберігати і передавати любов до української народної пісні.

Нехай завжди здійснюються пророчі слова  великого Кобзаря: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».

Вчитель: А тепер дозвольте оголосити наше справедливе жюрі.

Вчитель: Першими до виступу запрошуються учні 5-го класу.

Ми любимо сонце і квіти,

І сонце нам шле свій привіт.

Ми роду козацького діти.

Землі української цвіт

В яку не пішли б ми дорогу –

Ти, пісне, над нами злітай!

Крокуючи гордо і в ногу,

Ми славимо рідний наш край.

Наш приятель – сміливий вітер,

Відвага – це наш заповіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

Виконання пісень «Їхав козак за Дунай», «Ми козаки»

Вчитель: До виступу запрошується 6 класу

Українська пісне, вимита сльозами,

Висушена вітром у краї чужім,

Українська пісне, ти прийшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім

Українська пісне, чарівна, всесильна –

Ти такою будеш через сотні літ.

Українська пісне, вчить тебе дитина,

Щоби пам’ятати свій козацький рід.

Виконання пісень «Од Києва до Лубен», «Тихо над річкою»

Вчитель: До виступу запрошується 7 класу

Група учнів показують інсценізацію легенди про пісню.

Існує легенда про пісню.

Кажуть, що Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши всіх, підвівся Бог із трону, раптом побачив у куточку дівчину, яка гірко плакала. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

-         Хто ти? Чого ти плачеш? – запитав Бог.

-         Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт,  у своїй хаті немає правди і волі.

-         Чого ж ти не дійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? Та є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це – пісня.

Взяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула його до серця, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.          

Виконання пісень «Чом ти не прийшов», «Місяць на небі»,

Вчитель: До виступу запрошуються учні 8-го класу

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю цілющі трави у лугах.

В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і успіх і любов,

І гніт великого народу, і за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга і вільний помах косаря.

В них юність виникає друга, висока світиться зоря.

Виконання пісень «Як ішов я з Дебречина додому», «Ніч яка місячна»

    Учні:          Солов'їна пісня. Пахне рута-мята.

На причілку ружі. Материнська хата.

Ходить вечір яром, а місяць горою.

Десь дівоча пісня лине над рікою.

Хтось казав: «старе це. Давні атрибути.

Хутірна поезія. Час її забути.

Нащо та криниця, нащо те відерце?...»

Ах, ти ж чоловіче, без душі і серця!

                      

                       Хочеш ти забути те, що вік любилось?

Знай же, що відерце все ще не розбилось.

Знай, що не замулена ще в гаю криниця.

Знай, що в ній і досі ключова водиця.

Знай, що запах м’яти ще не перевівся,

Кущ калини в лузі все ще не одцвівся.

Золотавий місяць ще хвилює груди.

Дарма, що на ньому побували люди.

                       А дівоча пісня груди розриває,

Як і споконвіку ніжно серце крає.

Не цурайся пісні, яку чув од мами,

Не згуби – то мова прадідів твоїх.

Бо зректися пісні, що цвіла віками, -

Мов забудь народ свій, даль його доріг

У яких би фарбах небо не світилось,

Збережи кровинку рідного тепла.

Тільки б  вічно зорі в криниці дивились,

Тільки б наша пісня нас пережила.

Вчитель: А зараз слово надається жюрі!

Ж.юрі нагороджує класи грамотами.

Всі учасники виконують разом пісню О.Антоняка «Ода пісні»